глаго́лю же ва́мъ, я́ко и́же а́ще пу́ститъ жену́ свою́, ра́звѣ словесе́ прелюбодѣ́йна, и ожени́тся ино́ю, прелюбы́ твори́тъ: и женя́йся пущени́цею прелюбы́ дѣ́етъ.

Глаго́лаша Ему́ ученицы́ Его́: а́ще та́ко е́сть вина́ человѣ́ку съ жено́ю, лу́чше е́сть не жени́тися.

О́нъ же рече́ и́мъ: не вси́ вмѣща́ютъ словесе́ сего́, но и́мже дано́ е́сть:

су́ть бо скопцы́, и́же изъ чре́ва ма́терня роди́шася та́ко: и су́ть скопцы́, и́же скопи́шася от человѣ́къ: и су́ть скопцы́, и́же искази́ша са́ми себе́ Ца́рствiя ра́ди Небе́снаго: могі́й вмѣсти́ти да вмѣсти́тъ.

Тогда́ приведо́ша къ Нему́ дѣ́ти, да ру́цѣ возложи́тъ на ни́хъ и помо́лится: ученицы́ же запрети́ша и́мъ.

Иису́съ же рече́ [и́мъ]: оста́вите дѣте́й и не возбраня́йте и́мъ прiити́ ко Мнѣ́: таковы́хъ бо е́сть Ца́рство Небе́сное.

И возло́жь на ни́хъ ру́цѣ, отъи́де отту́ду.

[Зач. 79.] И се́, еди́нъ [нѣ́кiй] присту́пль рече́ Ему́: Учи́телю благі́й, что́ бла́го сотворю́, да и́мамъ живо́тъ вѣ́чный?

О́нъ же рече́ ему́: что́ Мя глаго́леши бла́га? Никто́же бла́гъ, то́кмо еди́нъ Бо́гъ: а́ще ли хо́щеши вни́ти въ живо́тъ, соблюди́ за́повѣди.

Глаго́ла Ему́: кі́я? Иису́съ же рече́: е́же, не убiе́ши: не прелюбы́ сотвори́ши: не укра́деши: не лжесвидѣ́телствуеши:

чти́ отца́ и ма́терь: и: возлю́биши и́скренняго твоего́ я́ко са́мъ себе́.

Глаго́ла Ему́ ю́ноша: вся́ сiя́ сохрани́хъ от ю́ности моея́: что́ е́смь еще́ не доконча́лъ?

Рече́ ему́ Иису́съ: а́ще хо́щеши соверше́нъ бы́ти, иди́, прода́ждь имѣ́нiе твое́ и да́ждь ни́щымъ: и имѣ́ти и́маши сокро́вище на небеси́: и гряди́ вслѣ́дъ Мене́.

Слы́шавъ же ю́ноша сло́во, отъи́де скорбя́: бѣ́ бо имѣ́я стяжа́нiя мно́га.

Иису́съ же рече́ ученико́мъ Свои́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко неудо́бь бога́тый вни́детъ въ Ца́рствiе Небе́сное:

па́ки же глаго́лю ва́мъ: удо́бѣе е́сть велбу́ду сквозѣ́ иглинѣ́ у́шы проити́, не́же бога́ту въ Ца́рствiе Бо́жiе вни́ти.

Слы́шавше же ученицы́ Его́, дивля́хуся зѣло́, глаго́люще: кто́ у́бо мо́жетъ спасе́нъ бы́ти?

Воззрѣ́въ же Иису́съ рече́ и́мъ: у человѣ́къ сiе́ невозмо́жно е́сть, у Бо́га же вся́ возмо́жна.

Тогда́ отвѣща́въ Пе́тръ рече́ Ему́: се́, мы́ оста́вихомъ вся́ и вслѣ́дъ Тебе́ идо́хомъ: что́ у́бо бу́детъ на́мъ?

Иису́съ же рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко вы́ ше́дшiи по Мнѣ́, въ пакибытiе́, егда́ ся́детъ Сы́нъ Человѣ́ческiй на престо́лѣ сла́вы Своея́, ся́дете и вы́ на двоюна́десяте престо́лу, судя́ще обѣмана́десяте колѣ́нома Изра́илевома:

и вся́къ, и́же оста́витъ до́мъ, или́ бра́тiю, или́ сестры́, или́ отца́, или́ ма́терь, или́ жену́, или́ ча́да, или́ се́ла, и́мене Моего́ ра́ди, стори́цею прiи́метъ и живо́тъ вѣ́чный наслѣ́дитъ:

мно́зи же бу́дутъ пе́рви послѣ́днiи, и послѣ́дни пе́рвiи.

Украинский (Огієнко)

І сталось, як Ісус закінчив ці слова, то Він вирушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на той бік Йордану.

А за Ним ішла безліч народу, і Він уздоровив їх тут.

І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?

А Він відповів і сказав: Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою?

І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом,

тому то немає вже двох, але одне тіло.
Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!

Вони кажуть Йому: А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати?

Він говорить до них: То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було.

А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб.
І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб.

Учні говорять Йому: Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись.

А Він їм відказав: Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано.

Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так;
є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного.
Хто може вмістити, нехай вмістить.

Тоді привели Йому діток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли.

Ісус же сказав: Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким.

І Він руки на них поклав, та й пішов звідтіля.

І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?

Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим?
Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.
Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді.

Той питає Його: Які саме?
А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво.

Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе.

Говорить до Нього юнак: Це я виконав все.
Чого ще бракує мені?

Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі.
Потому приходь та й іди вслід за Мною.

Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, бо великі маєтки він мав.

Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне.

Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!

Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: Хто ж тоді може спастися?

А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові.

Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом;
що ж нам буде за це?

А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих.

І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той багатокротно одержить і успадкує вічне життя.

І багато-хто з перших останніми стануть, а останні першими.

Латинский (Nova Vulgata)

Et factum est, cum consum masset Iesus sermones istos, migravit a Galilaea et venit in fines Iudaeae trans Iordanem.

Et secutae sunt eum turbae multae, et curavit eos ibi.

Et accesserunt ad eum pharisaei tentantes eum et dicentes: «Licet homini dimittere uxorem suam quacumque ex causa?».

Qui respondens ait: «Non legistis quia, qui creavit ab initio, masculum et feminam fecit eos

et dixit:»Propter hoc dimittet homo patrem et matrem et adhaerebit uxori suae, et erunt duo in carne una?".

Itaque iam non sunt duo sed una caro. Quod ergo Deus coniunxit, homo non separet».

Dicunt illi: «Quid ergo Moyses mandavit dari libellum repudii et dimittere?».

Ait illis: «Moyses ad duritiam cordis vestri permisit vobis dimittere uxores vestras; ab initio autem non sic fuit.

Dico autem vobis quia quicumque dimiserit uxorem suam, nisi ob fornicationem, et aliam duxerit, moechatur».

Dicunt ei discipuli eius: «Si ita est causa hominis cum uxore, non expedit nubere».

Qui dixit eis: «Non omnes capiunt verbum istud, sed quibus datum est.

Sunt enim eunuchi, qui de matris utero sic nati sunt; et sunt eunuchi, qui facti sunt ab hominibus; et sunt eunuchi, qui seipsos castraverunt propter regnum caelorum. Qui potest capere, capiat».

Tunc oblati sunt ei parvuli, ut manus eis imponeret et oraret; discipuli autem increpabant eis.

Iesus vero ait: «Sinite parvulos et nolite eos prohibere ad me venire; talium est enim regnum caelorum».

Et cum imposuisset eis manus, abiit inde.

Et ecce unus accedens ait illi: «Magister, quid boni faciam, ut habeam vitam aeternam?». Qui dixit ei:

«Quid me interrogas de bono? Unus est bonus. Si autem vis ad vitam ingredi, serva mandata».

Dicit illi: «Quae?». Iesus autem dixit: «Non homicidium facies, non adulterabis, non facies furtum, non falsum testimonium dices,

honora patrem et matrem et diliges proximum tuum sicut teipsum».

Dicit illi adulescens: «Omnia haec custodivi. Quid adhuc mihi deest?».

Ait illi Iesus: «Si vis perfectus esse, vade, vende, quae habes, et da pauperibus, et habebis thesaurum in caelo; et veni, sequere me».

Cum audisset autem adulescens verbum, abiit tristis; erat enim habens multas possessiones.

Iesus autem dixit discipulis suis: «Amen dico vobis: Dives difficile intrabit in regnum caelorum.

Et iterum dico vobis: Facilius est camelum per foramen acus transire, quam divitem intrare in regnum Dei».

Auditis autem his, discipuli mirabantur valde dicentes: «Quis ergo poterit salvus esse?».

Aspiciens autem Iesus dixit illis: «Apud homines hoc impossibile est, apud Deum autem omnia possibilia sunt».

Tunc respondens Petrus dixit ei: «Ecce nos reliquimus omnia et secuti sumus te. Quid ergo erit nobis?».

Iesus autem dixit illis: «Amen dico vobis quod vos, qui secuti estis me, in regeneratione, cum sederit Filius hominis in throno gloriae suae, sedebitis et vos super thronos duodecim, iudicantes duodecim tribus Israel.

Et omnis, qui reliquit domos vel fratres aut sorores aut patrem aut matrem aut filios aut agros propter nomen meum, centuplum accipiet et vitam aeternam possidebit.

Multi autem erunt primi novissimi, et novissimi primi.

Узбекский

Языки

Исо бу сўзларни айтиб бўлгач, Жалилани тарк этиб, Яҳудия ҳудудига, Ўрдун дарёсининг нариги томонига келди.

Тумонат халойиқ Унинг кетидан эргашиб юрди. Исо у ерда хасталарга шифо берди.

Исони синаш ниятидаги баъзи фарзийлар Унинг олдига келиб:- Эркак ҳар қандай сабабга кўра ўз хотинидан ажралиши мумкинми? – деган саволни бердилар.

Исо уларга жавобан:- Тавротда* ўқимагансизларми? – деди. – Парвардигор бошданоқ одамларни эркак ва аёл қилиб яратди

ва деди: “Эр киши ота-онасини қолдириб, ўз хотинига ёпишиб қолади ва иккови бир тан бўлади”.

Шунга кўра улар энди икки эмас, балки бир тан ҳисобланадилар. Худо бирга қўшганини бандаси ажратмасин.

Улар Исога:- Ундай бўлса, Мусо нима учун: “Эркак хотини билан ажралса, талоқ хатини ёзиб берсин”, деб амр этганлар? – дейишди.

У уларга деди:- Бағри тош одамлар бўлганингиз учун Мусо сизларга хотинларингиз билан ажралишга ижозат берган. Лекин бошдан бундай эмас эди.

Мен сизларга шуни айтайин: ким бевафоликдан бошқа сабаб туфайли хотинидан ажралиб, ўзгага уйланса, зино қилган бўлади. Шунингдек, эридан ажралган хотинга уйланган ҳам зино қилган бўлади.

Шогирдлар Исога:- Агар эркакнинг хотинига нисбатан шундай мажбурияти бўлса, уйланмаган яхшироқ экан-да! – дейишди.

Исо уларга:- Бу сўзни ҳамма ҳам ҳазм этолмайди, – деди. – Кимгаки насиб бўлса, у ҳазм эта олади.

Баъзи кишиларнинг онадан туғма эркаклиги заифдир. Бошқалар эса одамлар томонидан ахта қилинадилар. Яна бошқалар Осмон Шоҳлиги йўлида уйланишдан воз кечадилар. Уддалаган бу гапларнинг мағзини чақсин.

Шунда Исо уларнинг пешаналарига қўлларини қўйиб дуо қилиши учун, Унинг олдига болаларни келтиришди. Шогирдлари етаклаб келувчиларни койий бошлагач,

Исо деди:- Болаларни қўйинглар, Менинг олдимга келишларига тўсқинлик қилманглар. Зеро Осмон Шоҳлиги шундайларникидир.

Уларнинг пешаналарини силаб, у ердан жўнаб кетди.

Шу маҳал бир киши Исонинг ёнига келиб:- Валинеъмат Устозим! Абадий ҳаёт насиб бўлиши учун қандай савобли иш қилмоғим лозим? – деб сўради.

Исо унга деди:- Нега сен Мендан савобли иш ҳақида сўраяпсан? Биргина Худодан бошқа ҳеч ким савоб эгаси эмас. Агар боқий ҳаётга эришмоқ истасанг, илоҳий амрларга риоя қил.

- Қайсиларига? – деб сўради у. Исо деди:- “Одам ўлдирма. Зино қилма. Ўғрилик қилма. Сохта гувоҳлик берма.

Ота-онангни ҳурмат қил. Ўзгани ўзинг каби сев”, деган амрларни-да.

Йигит Унга деди:- Мен буларнинг ҳаммасини ёшлигимдан сақлаб келаман. Менга яна нима етишмайди?

Исо унга:- Агар комил бўлишни истасанг, бор, ҳамма мол-мулкингни сотиб, пулини камбағалларга тарқат. Шундагина кўкда хазинанг бўлур. Ва кел, Менинг ортимдан эргаш, – деди.

Йигит бу сўзларни эшитиб, қайғу ичида у ердан чиқиб кетди. Чунки унинг пул-дунёси кўп эди.

Исо шогирдларига:- Сизга чинини айтайин: бой одамнинг Осмон Шоҳлигига кириши қийин бўлади.

Яна сизга айтаман: бой одамнинг Худо Шоҳлигига киришидан кўра, туянинг игна тешигидан ўтиши осондир, – деди.

Шогирдлари буни эшитиб, чандон таажжубландилар ва:- Ундай бўлса, ким нажот топа оларкан? – деб сўрадилар.

Исо уларга кўзларини тикиб:- Одамларга бу имконсиз, лекин Худога ҳамма нарса мумкиндир, – деди.

Бу сўзга жавобан, Бутрус Исога деди:- Мана, биз ҳамма нарсани қолдириб, Сенинг орқангдан эргашиб келдик. Бунинг эвазига биз нима топармиз?

Исо уларга деди:- Сизга чинини айтайин: янги дунёда Инсон Ўғли Ўзининг улуғвор тахтида ўтирганида, Менинг орқамдан эргашиб келган сизлар ҳам ўн иккита тахтга ўтириб, Исроилнинг ўн икки қабиласини ҳукм қиласизлар.

Мен учун уй-жой, ака-ука, опа-сингил, ота-она, хотин-бола ёки ер-мулкини ташлаб кетган ҳар бир киши булардан юз ҳисса ортиқроғини топиб, абадий ҳаётга ноил бўлажак.

Лекин кўп биринчи бўлганлар охирги, охиргилар эса биринчи бўладилар.