Ве́черу же бы́вшу, глаго́ла господи́нъ виногра́да къ приста́внику своему́: призови́ дѣ́латели и да́ждь и́мъ мзду́, наче́нъ от послѣ́днихъ до пе́рвыхъ.

И прише́дше и́же во единыйна́десять ча́съ, прiя́ша по пѣ́нязю.

Прише́дше же пе́рвiи мня́ху, я́ко вя́щше прiи́мутъ: и прiя́ша и ті́и по пѣ́нязю:

прiе́мше же ропта́ху на господи́на,

глаго́люще, я́ко сі́и послѣ́днiи еди́нъ ча́съ сотвори́ша, и ра́вныхъ на́мъ сотвори́лъ и́хъ еси́, поне́сшымъ тяготу́ дне́ и ва́ръ.

О́нъ же отвѣща́въ рече́ еди́ному и́хъ: дру́же, не оби́жу тебе́: не по пѣ́нязю ли совѣща́лъ еси́ со мно́ю?

Возми́ твое́ и иди́: хощу́ же и сему́ послѣ́днему да́ти, я́коже и тебѣ́:

или́ нѣ́сть ми́ лѣ́ть сотвори́ти, е́же хощу́, во свои́хъ ми́? А́ще о́ко твое́ лука́во е́сть, я́ко а́зъ бла́гъ е́смь?

Та́ко бу́дутъ послѣ́днiи пе́рви, и пе́рвiи послѣ́дни: мно́зи бо су́ть зва́ни, ма́ло же избра́нныхъ.

[Зач. 81.] И восходя́ Иису́съ во Иерусали́мъ, поя́тъ обана́десяте ученика́ еди́ны {осо́бь} на пути́ и рече́ и́мъ:

се́, восхо́димъ во Иерусали́мъ, и Сы́нъ Человѣ́ческiй пре́данъ бу́детъ архiере́емъ и кни́жникомъ: и осу́дятъ Его́ на сме́рть,

и предадя́тъ Его́ язы́комъ на поруга́нiе и бiе́нiе и пропя́тiе: и въ тре́тiй де́нь воскре́снетъ.

Тогда́ приступи́ къ Нему́ ма́ти сы́ну Зеведе́ову съ сыно́ма свои́ма, кла́няющися и прося́щи нѣ́что от Него́.

О́нъ же рече́ е́й: чесо́ хо́щеши? Глаго́ла ему́: рцы́, да ся́дета сiя́ о́ба сы́на моя́, еди́нъ одесну́ю Тебе́, и еди́нъ ошу́юю [Тебе́], во Ца́рствiи Твое́мъ.

Отвѣща́въ же Иису́съ рече́: не вѣ́ста, чесо́ про́сита: мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же А́зъ и́мамъ пи́ти, или́ креще́нiемъ, и́мже А́зъ креща́юся, крести́тися? Глаго́ласта ему́: мо́жева.

И глаго́ла и́ма: ча́шу у́бо Мою́ испiе́та, и креще́нiемъ, и́мже А́зъ креща́юся, и́мате крести́тися: а е́же сѣ́сти одесну́ю Мене́ и ошу́юю Мене́, нѣ́сть Мое́ да́ти, но и́мже угото́вася от Отца́ Моего́.

И слы́шавше де́сять, негодова́ша о обою́ бра́ту.

Иису́съ же призва́въ и́хъ, рече́: вѣ́сте, я́ко кня́зи язы́къ госпо́дствуютъ и́ми, и вели́цыи облада́ютъ и́ми:

не та́ко же бу́детъ въ ва́съ: но и́же а́ще хо́щетъ въ ва́съ вя́щшiй бы́ти, да бу́детъ ва́мъ слуга́:

и и́же а́ще хо́щетъ въ ва́съ бы́ти пе́рвый, бу́ди ва́мъ ра́бъ:

я́коже Сы́нъ Человѣ́ческiй не прiи́де, да послу́жатъ Ему́, но послужи́ти и да́ти ду́шу Свою́ избавле́нiе за мно́гихъ.

[Зач. 82.] И исходя́щу Ему́ от Иерихо́на, по Не́мъ и́де наро́дъ мно́гъ.

И се́, два́ слѣпца́ сѣдя́ща при пути́, слы́шавша, я́ко Иису́съ мимохо́дитъ, возопи́ста, глаго́люща: поми́луй ны́, Го́споди, Сы́не Дави́довъ.

Наро́дъ же преща́ше и́ма, да умолчи́та: о́на же па́че вопiя́ста, глаго́люща: поми́луй ны́, Го́споди, Сы́не Дави́довъ.

И воста́въ Иису́съ возгласи́ я́ и рече́: что́ хо́щета, да сотворю́ ва́ма?

Глаго́ласта Ему́: Го́споди, да отве́рзетѣся о́чи на́ю.

Милосе́рдовавъ же Иису́съ прикосну́ся о́чiю и́ма: и а́бiе прозрѣ́ста и́ма о́чи, и по Не́мъ идо́ста.

Сербский

Јер је царство небеско као човек домаћин који ујутру рано изиђе да наима посленике у виноград свој.

И погодивши се с посленицима по грош на дан посла их у виноград свој.

И изишавши у трећи сат, виде друге где стоје на тргу беспослени,

И њима рече: Идите и ви у мој виноград, и шта буде право даћу вам.

И они отидоше. И опет изишавши у шести и девети сат, учини тако.

И у једанаести сат изишавши нађе друге где стоје беспослени, и рече им: Што стојите овде сав дан беспослени?

Рекоше му: Нико нас не најми. Рече им: Идите и ви у мој виноград, и шта буде право примићете.

А кад би у вече, рече господар од винограда к приставу свом: Дозови посленике и подај им плату почевши од последњих до првих.

И дошавши који су у једанаести сат најмљени примише по грош.

А кад дођоше први, мишљаху да ће више примити: И примише и они по грош.

И примивши викаху на господара.

Говорећи: Ови последњи један сат радише, и изједначи их с нама који смо се читав дан мучили и горели.

А он одговарајући рече једном од њих: Пријатељу! Ја теби не чиним криво; Ниси ли погодио са мном по грош?

Узми своје па иди; А ја хоћу и овом последњем да дам као и теби.

Или зар ја нисам властан у свом чинити шта хоћу? Зар је око твоје зло што сам ја добар?

Тако ће бити последњи први и први последњи; јер је много званих, а мало избраних.

И пошавши Исус у Јерусалим узе насамо дванаест ученика на путу, и рече им:

Ево идем у Јерусалим, и Син човечији биће предан главарима свештеничким и књижевницима; и осудиће Га на смрт;

И предаће Га незнабошцима да Му се ругају и да Га бију и разапну; и трећи дан устаће.

Тада приступи к Њему мати синова Зеведејевих са својим синовима клањајући Му се и молећи Га за нешто.

А Он јој рече: Шта хоћеш? Рече Му: Заповеди да седу ова моја два сина, један с десне стране Теби, а један с леве стране Теби, у царству Твом.

А Исус одговарајући рече: Не знате шта тражите; можете ли пити чашу коју ћу ја пити и крстити се крштењем којим се ја крстим? Рекоше Му: Можемо.

И рече им: Чашу дакле моју испићете, и крстићете се крштењем којим се ја крстим; али да седете с десне стране мени и с леве, не могу ја дати, него коме је уготовио Отац мој.

И кад чуше осталих десет ученика, расрдише се на та два брата.

А Исус дозвавши их рече: Знате да кнезови народни заповедају народу, и поглавари управљају њим.

Али међу вама да не буде тако; него који хоће да буде већи међу вама, да вам служи.

И који хоће међу вама да буде први, да вам буде слуга.

Као што ни Син човечији није дошао да Му служе, него да служи и да душу своју у откуп да за многе.

И кад је излазио из Јерихона за Њим иђаше народ многи.

И гле, два слепца сеђаху крај пута, и чувши да Исус пролази повикаше говорећи: Помилуј нас Господе, сине Давидов!

А народ прећаше им да ућуте; а они још већма повикаше говорећи: Помилуј нас Господе, сине Давидов!

И уставивши се Исус дозва их, и рече: Шта хоћете да вам учиним?

Рекоше Му: Господе, да се отворе очи наше.

И смилова се Исус, и дохвати се очију њихових, и одмах прогледаше очи њихове, и отидоше за Њим.

Украинский (Огієнко)

Языки

Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник.

Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.

А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,

та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам.

Вони ж відійшли.
І вийшов він знов о годині десь шостій й дев́ятій, і те саме зробив.

А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні?

Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас.
Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник.

Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших.

І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію.

Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше.
Та й вони по динару взяли.

А взявши, вони почали нарікати на господаря,

кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту…

А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною?

Візьми ти своє та й іди.
Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі.

Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити?
Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?

Отак будуть останні першими, а перші останніми!

Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив:

Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його…

І посганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп́яття, але третього дня Він воскресне!

Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.

А Він їй сказав: Чого хочеш?
Вона каже Йому: Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один.

А Ісус відповів і сказав: Не знаєте, чого просите.
Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся?
Вони кажуть Йому: Можемо.

Він говорить до них: Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся.
А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано.

Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів.

А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.

Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.

А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба.

Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!

Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий.

І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!

Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!

Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив?

Вони Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі!

І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.