Азбука веры » Біблія » Псалми » Псалом 70

Псалом 70

Толкования

Толкования главы

70:1

см.:Пс.30:2-3;

70:2

см.:Мф.4:6;Лк.4:10;

см.:Пс.90:14;

см.:Евр.2:13;

см.:Втор.10:21;Пс.21:10;

70:7

см.:Иез.12:6;Иез.24:27;

70:8

см.:Пс.50:17;

70:9

см.:Пс.68:4;Ис.46:4;

70:10

70:11

70:12

см.:Пс.69:2;

70:13

см.:Пс.34:4;

70:14

70:15

70:16

70:17

см.:Пс.76:12;

70:18

см.:Ис.46:4;

70:19

см.:Исх.15:11;Откр.17:14;

70:20

см.:Пс.67:23;

70:21

см.:Втор.32:39;

70:22

см.:Пс.88:19;Пс.150:3;

70:23

70:24

Украинский (Огієнко)

^71:1 До Тебе вдаюся я, Господи, хай же не буду повік засоромлений!

^71:2 визволь мене через правду Свою, і звільни мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси мене,

^71:3 стань для мене за скелю мешкальну, куди міг би я завжди ховатись!
Ти наказав рятувати мене, бо Ти скеля моя та твердиня моя!

^71:4 Боже мій, визволь мене від руки беззаконного, від руки того, хто кривдить та гнобить мене,

^71:5 Ти бо, Владико, надія моя, Господи, Ти охорона моя від юнацького віку мого!

^71:6 На Тебе оперся я був від народження, від утроби моєї матері Ти охорона моя, в Тобі моя слава постійно!

^71:7 Я став багатьом, як дивовище, та Ти сильна моя охорона!

^71:8 Уста мої повні Твоєї хвали, увесь день Твоєї величности!

^71:9 Не кидай мене на час старости, коли зменшиться сила моя, не лиши Ти мене,

^71:10 бо мої вороги проти мене змовляються, а ті, що чатують на душу мою нараджаються разом,

^71:11 говорячи: Бог покинув його, доганяйте й хапайте його, бо нема, хто б його врятував!…

^71:12 Не віддалюйся, Боже, від мене, Боже мій поспішися ж на поміч мені!

^71:13 Нехай посоромляться, хай позникають усі, хто ненавидить душу мою, бодай зодяглися в наругу та в сором усі, хто прагне для мене лихого!

^71:14 А я буду постійно надіятись, і славу Твою над усе я помножу!

^71:15 Уста мої оповідатимуть правду Твою, про спасіння Твоє увесь день, бо числа їх не знаю,

^71:16 буду славити вчинки великі всевладного Господа, згадаю про правду Твою, єдино Твою!

^71:17 Боже, навчав Ти мене від юнацтва мого, і аж дотепер я звіщаю про чуда Твої.

^71:18 А Ти, Боже, не кидай мене аж до старости та сивини, поки я не звіщу про рамено Твоє поколінню, і кожному, хто тільки прийде про чини великі Твої!

^71:19 Бо Твоя справедливість, о Боже, сягає аж до високости, Боже, що речі великі вчинив, хто рівний Тобі?

^71:20 Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти оживиш мене, і з безодень землі мене знову Ти витягнеш,

^71:21 Ти збільшиш величність мою, і знову потішиш мене!

^71:22 А я буду на арфі хвалити Тебе, Твою правду, мій Боже, із гуслами буду співати Тобі, Святий Ти ізраїлів!

^71:23 Нехай співом радіють уста мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятував!

^71:24 Шепоче про правду Твою мій язик цілий день, бо посоромлені, бо поганьблені всі, хто шукає лихого для мене!

Латинский (Nova Vulgata)

^71:1 In te, Domine, speravi, non confundar in aeternum.

^71:2 In iustitia tua libera me et eripe me; inclina ad me aurem tuam et salva me.

^71:3 Esto mihi in rupem praesidii et in domum munitam, ut salvum me facias, quoniam fortitudo mea et refugium meum es tu.

^71:4 Deus meus, eripe me de manu peccatoris et de manu contra legem agentis et iniqui.

^71:5 Quoniam tu es exspectatio mea, Domine; Domine, spes mea a iuventute mea.

^71:6 Super te innixus sum ex utero, de ventre matris meae tu es susceptor meus; in te laus mea semper.

^71:7 Tamquam prodigium factus sum multis, et tu adiutor fortis. -

^71:8 Repleatur os meum laude tua, tota die magnitudine tua.

^71:9 Ne proicias me in tempore senectutis; cum defecerit virtus mea, ne derelinquas me.

^71:10 Quia dixerunt inimici mei mihi, et, qui observabant animam meam, consilium fecerunt in unum

^71:11 dicentes: «Deus dereliquit eum! Persequimini et comprehendite eum, quia non est qui eripiat».

^71:12 Deus, ne elongeris a me; Deus meus, in auxilium meum festina.

^71:13 Confundantur et deficiant adversantes animae meae; operiantur confusione et pudore, qui quaerunt mala mihi.

^71:14 Ego autem semper sperabo et adiciam super omnem laudem tuam.

^71:15 Os meum annuntiabit iustitiam tuam, tota die salutare tuum: quae dinumerare nescivi.

^71:16 Veniam ad potentias Domini; Domine, memorabor iustitiae tuae solius.

^71:17 Deus, docuisti me a iuventute mea; et usque nunc annuntiabo mirabilia tua.

^71:18 Et usque in senectam et senium, Deus, ne derelinquas me, donec annuntiem brachium tuum generationi omni, quae ventura est. Potentia tua

^71:19 et iustitia tua, Deus, usque in altissima, qui fecisti magnalia: Deus, quis similis tibi?

^71:20 Quantas ostendisti mihi tribulationes multas et malas; iterum vivificasti me et de abyssis terrae iterum reduxisti me.

^71:21 Multiplicabis magnitudinem meam et conversus consolaberis me.

^71:22 Nam et ego confitebor tibi in psalterio veritatem tuam, Deus meus; psallam tibi in cithara, Sanctus Israel.

^71:23 Exsultabunt labia mea, cum cantavero tibi, et anima mea, quam redemisti;

^71:24 sed et lingua mea tota die meditabitur iustitiam tuam, cum confusi et reveriti fuerint, qui quaerunt mala mihi.

Таджикский

Языки

Ба Ту, эй Парвардигор, паноҳ бурдаам; ҳаргиз шармсор нахоҳам шуд.

Аз рӯи росткории Худ маро халос кун ва маро раҳоӣ деҳ; гӯши Худро сӯи ман хам намо ва маро наҷот деҳ.

Барои ман кӯҳпораи паноҳ бош, то ки ҳамеша биёям; амри Ту буд, ки маро наҷот диҳӣ, зеро ки кӯҳпора сахра ва қалъаи ман Ту ҳастӣ.

Эй Худои ман! Маро аз дасти бадкор раҳоӣ деҳ, ва аз кафи ноинсоф ва золим.

Зеро ки Ту умеди ман ҳастӣ, эй Худованд Парвардигор! Аз хурдсолиам пушту паноҳи ман ҳастӣ.

Аз батн бар Ту такя кардаам; аз шиками модарам Ту маро берун овардаӣ; ҳамду санои ман доимо дар бораи Туст.

Барои бисёр касон намунаи ибрат будам, чунки Ту паноҳгоҳи пурзӯри ман будӣ.

Даҳонам аз ҳамду санои Ту пур аст, ва ҳар рӯз аз васфи ҷалолати Ту.

Маро дар замони пирӣ напарто; вақте ки қувватам кам шавад, маро тарк накун.

Зеро ки душманонам дар бораи ман сухан меронанд, ва каминварони ҷонам бо ҳамдигар маслиҳат мекунанд,

Яъне мегӯянд: «Худо ӯро тарк кардааст; ӯро дунболагирӣ намоед ва дастгир кунед, зеро ки халоскунандае нест».

Худоё! Аз ман дур набош; эй Худои ман! Ба мадади ёрии ман шитоб кун.

Бигзор душманони ҷонам шармсор гарданд ва нест шаванд, ва бадхоҳонам пероҳани нанг ва расвоӣ дар бар кунанд!

Валекин ман доимо умедвор хоҳам буд, ва бар ҳамаи ҳамду санои Ту боз илова хоҳам намуд.

Забонам росткории Туро баён хоҳад кард, ва ҳар рӯз наҷоти Туро; зеро ки шумораи онҳоро намедонам.

Меоям ки қудрати Худованд Парвардигорро нақл намоям Бо баёни қудрати Худованд Парвардигор хоҳам омад; росткории Туро, ки дар Ту ҳасту бас, ёдрас хоҳам кард.

Худоё! Ту маро аз хурдсолиам таълим додаӣ, ва то ҳол корҳои аҷоиби Туро ҳикоя мекунам.

Ва маро, эй Худо, то вақти пирӣ ва муйсафедӣ низ тарк накун, то даме ки бозуи Туро ба ин насл, ва қудрати Туро ба ҳамаи ояндагон ҳикоя кунам,

Ва росткории Туро, эй Худо, ки то ба афроз осмонҳо мерасад, ва корҳои бузургеро, ки Ту кардаӣ; Худоё, кист монанди Ту?

Ту бар сари ман бисёр тангиҳо ва сахтиҳо овардаӣ, лекин боз маро зинда хоҳӣ кард, ва аз жарфиҳои вартаҳои замин боз маро берун хоҳӣ овард.

Бузургии маро афзун хоҳӣ кард, ва боз маро тасаллӣ хоҳӣ дод.

Ман ҳам Туро бо уд сипос хоҳам гуфт, яъне ростии Туро, эй Худои ман! Туро, эй Поки Исроил, бо барбат хоҳам сароид!

Чун Туро бисароям, лабҳоям шод хоҳанд шуд; ҷонам низ, ки Ту онро раҳоӣ додаӣ.

Забонам низ ҳар рӯз росткори Туро ҳикоя хоҳад кард, зеро ки бадхоҳонам хиҷил шармсор ва расво шудаанд.