да плачево́пльствитъ пи́тисъ, зане́ паде́ ке́дръ, я́ко вельмо́жи вельми́ обѣднѣ́ша. Восплачево́пльствите, ду́би Васанити́дстiи, я́ко посѣче́ся дубра́ва насажде́нная.

Гла́съ пла́чущихъ па́стырей, я́ко возбѣ́дствова вели́чiе и́хъ: гла́съ рыка́ющихъ льво́въ, я́ко озло́блено бы́сть шата́нiе Иорда́ново.

Си́це глаго́летъ Госпо́дь Вседержи́тель: паси́те о́вцы заколе́нiя,

я́же стяжа́вшiи закала́ху и не раскаява́хуся, и продаю́щiи я́ глаго́лаху: благослове́нъ Госпо́дь, и обогати́хомся: и па́стырiе и́хъ не печа́хуся ни чи́мже о ни́хъ.

Сего́ ра́ди не пощажду́ ктому́ на живу́щихъ на земли́, глаго́летъ Госпо́дь: и се́, а́зъ преда́мъ человѣ́ки, коего́ждо въ ру́цѣ и́скреннему его́ и въ ру́цѣ царю́ своему́: и изсѣку́тъ зе́млю, и не и́мамъ изъя́ти от руки́ и́хъ.

И упасу́ о́вцы заколе́нiя въ земли́ Ханаа́ни: и прiиму́ себѣ́ два́ жезла́, еди́наго нареко́хъ добро́ту, а друга́го нареко́хъ у́же, и упасу́ о́вцы.

И погублю́ три́ па́стыри въ ме́сяцъ еди́нъ, и отягча́етъ душа́ моя́ на ня́: и́бо ду́ши и́хъ рыка́ху на мя́.

И рѣ́хъ: не и́мамъ пасти́ ва́съ: умира́ющее да у́мретъ, и изчеза́ющее да изче́знетъ, и про́чая да поя́стъ кі́йждо пло́ть бли́жняго своего́.

И прiиму́ же́злъ мо́й до́брый и отве́ргу его́ е́же разори́ти завѣ́тъ мо́й, его́же завѣща́хъ ко всѣ́мъ лю́демъ:

и разори́тся въ де́нь о́ный, и уразумѣ́ютъ Ханане́е о́вцы храни́мыя мнѣ́, зане́ сло́во Госпо́дне е́сть.

И реку́ къ ни́мъ: а́ще добро́ предъ ва́ми е́сть, дади́те мзду́ мою́, или́ отрецы́теся. И поста́виша мзду́ мою́ три́десять сре́бреникъ.

И рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: вложи́ я́ въ горни́ло и смотри́, а́ще искуше́но е́сть, и́мже о́бразомъ искуше́нъ бы́хъ о ни́хъ. И прiя́хъ три́десять сре́бреникъ и вложи́хъ и́хъ въ хра́мъ Госпо́день въ горни́ло.

И отверго́хъ же́злъ вторы́й у́же, е́же разори́ти завѣ́тъ и́же посредѣ́ Иу́ды и посредѣ́ Изра́иля.

И рече́ Госпо́дь ко мнѣ́: еще́ прiими́ себѣ́ сосу́ды па́стырски, па́стыря неиску́сна:

зане́, се́, а́зъ воздви́гну па́стыря на зе́млю: погиба́ющаго не посѣти́тъ и расточе́ннаго не и́мать взыска́ти, и сокруше́ннаго не и́мать изцѣли́ти и здра́ваго не и́мать напра́вити, и мяса́ избра́нныхъ поя́стъ и гле́зны и́хъ изві́етъ.

О, пасу́щiи су́етная и оста́вльшiи ове́цъ! ме́чь на мы́шцу его́ и на о́ко ему́ десно́е: мы́шца его́ изсыха́ющи и́зсхнетъ, и о́ко ему́ десно́е ослѣпа́я ослѣ́пнетъ.

Украинский (Огієнко)

Языки

Ліване, відкрий свої двері, і огонь пожере з твоїх кедрів!

Голоси, кипарисе, бо кедр он упав, пограбовані пишні!
Голосіте, башанські дуби, бо ліс неприступний звалився!

Чути голос виття пастухів, бо гордощі їхні пограбовані!
Чути рик левчуків, бо йорданська краса попустошена…

Так говорить Господь, мій Бог: Паси ти отару, яка на заріз,

що ріжуть їх їхні купці і не винні, а їхні продавці промовляють: Благословенний Господь, що я збагатів!
А їхні пастухи не помилують їх!…

Бо Я не помилую більше вже мешканців цеї землі, промовляє Господь.
І ось передам Я людину, одного одному до рук, та до рук царя їхнього, і землю вони потовчуть, і Я з їхніх рук не врятую нікого!

І пас Я отару, яка на заріз тим, хто торгує отарою.
І взяв Я Собі два киї, і одного назвав: Милість, а одного назвав: Згода, і пас Я отару.

І знищив Я трьох пастухів за один місяць.
І Я втратив терпіння до них, бо душа їхня обридила Мене.

Тому Я сказав: Не пастиму вас!
Та вівця, що має померти, нехай умре, а що має погублена бути хай буде погублена, а позосталі хай тіло одна однієї з́їдять!

І Я взяв Свого кия Милість, і його поламав, щоб зламати Свого заповіта, якого Я склав був зо всіма народами.

І він зламаний був того дня, і пізнали покупці отари, які на Мене вважають, що це слово Господнє.

І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших очах, дайте платню Мою, а як ні, перестаньте!
І вони Мою платню відважили тридцять срібняків.

І промовив до мене Господь: Кинь її ганчареві, ту славну ціну, що вони оцінили Мене!
І Я взяв оті тридцять срібняків, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря.

І зламав Я Свого кия другого, Згоду, щоб зламати братерство між Юдою та між Ізраїлем.

І промовив до мене Господь: Ще візьми собі знаряддя пастуха нерозумного.

Бо ось Я настановлю пастиря на землі, він загублених не відвідає, розпорошеного не буде шукати, і зламаної не вилікує, стоячої не годуватиме, а м́ясо ситої їстиме, і ратиці їхні поламає.

Горе негідному пастиреві, який покидає отару!
Меч на рамено його та в його праве око: конче всохне рамено йому, і конче стемніє його праве око!