вѣ́дый сiе́, я́ко пра́веднику зако́нъ не лежи́тъ {не положе́нъ}, но беззако́ннымъ и непокори́вымъ, нечести́вымъ [же] и грѣ́шникомъ, непра́веднымъ и скве́рнымъ, отца́ и ма́тере досади́телемъ, мужеубі́йцамъ,

блуднико́мъ, мужело́жникомъ, разбо́йникомъ, [клеветнико́мъ, скотоло́жникомъ,] лжи́вымъ, клятвопресту́пникомъ, и а́ще что́ и́но здра́вому уче́нiю проти́вится,

по благовѣ́стiю сла́вы блаже́ннаго Бо́га, е́же мнѣ́ увѣ́рено бы́сть.

[Зач. 280А.] И благодарю́ укрѣпля́ющаго мя́ Христа́ Иису́са Го́спода на́шего, я́ко вѣ́рна мя́ непщева́, положи́въ [мя́] въ слу́жбу,

бы́вша мя́ иногда́ ху́лника и гони́теля и досади́теля: но поми́лованъ бы́хъ, я́ко невѣ́дый сотвори́хъ въ невѣ́рствiи:

упреумно́жися же благода́ть Го́спода на́шего [Иису́са Христа́] съ вѣ́рою и любо́вiю я́же о Христѣ́ Иису́сѣ.

[Зач. 280Б.] Вѣ́рно сло́во и вся́каго прiя́тiя досто́йно, я́ко Христо́съ Иису́съ прiи́де въ мíръ грѣ́шники спасти́, от ни́хже пе́рвый е́смь а́зъ.

Но сего́ ра́ди поми́лованъ бы́хъ, да во мнѣ́ пе́рвѣмъ пока́жетъ Иису́съ Христо́съ все́ долготерпѣ́нiе, за о́бразъ хотя́щихъ вѣ́ровати Ему́ въ жи́знь вѣ́чную.

Царю́ же вѣко́въ нетлѣ́нному, неви́димому, еди́ному прему́дрому Бо́гу, че́сть и сла́ва во вѣ́ки вѣко́въ. Ами́нь.

[Зач. 281.] Сiе́ же завѣща́нiе предаю́ ти, ча́до Тимоѳе́е, по бы́вшихъ на тя́ пре́жде проро́чествiихъ, да во́инствуеши въ ни́хъ до́брое во́инство,

имѣ́я вѣ́ру и благу́ю со́вѣсть, ю́же нѣ́цыи отри́нувше, от вѣ́ры отпадо́ша:

от ни́хже е́сть Имене́й и Алекса́ндръ, и́хже преда́хъ сатанѣ́, да нака́жутся не ху́лити.

Украинский (Огієнко)

Павло, апостол Христа Ісуса, з волі Бога, Спасителя нашого й Христа Ісуса, надії нашої,

до Тимофія, щирого сина за вірою: благодать, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого!

Як я йшов у Македонію, я тебе вблагав був позостатися в Ефесі, щоб ти декому наказав не навчати іншої науки,

і не звертати уваги на вигадки й на родоводи безкраї, що викликують більше сварки, ніж збудування Боже, що в вірі воно.

Ціль же наказу любов від чистого серця, і доброго сумління, і нелукавої віри.

Дехто в тім прогрішили були та вдалися в пустомовність,

вони забажали бути вчителями Закону, та не розуміли ні того, що говорять, ні про що запевняють.

А ми знаємо, що добрий Закон, коли хто законно вживає його,

та відає те, що Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для зневажників батька та зневажників матері, для душогубців,

розпусників, мужоложників, розбійників, неправдомовців, кривоприсяжників, і для всього іншого, що противне здоровій науці,

за славною Євангелією блаженного Бога, яка мені звірена.

Я дяку складаю Тому, Хто зміцнив мене, Христу Ісусу, Господу нашому, що мене за вірного визнав і поставив на службу,

мене, що давніше був богозневажник, і гнобитель, і напасник, але був помилуваний, бо я те чинив нетямучий у невірстві.

І багато збільшилась у мені благодать Господа нашого з вірою та з любов́ю в Христі Ісусі.

Вірне це слово, і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший то я.

Але я тому був помилуваний, щоб Ісус Христос на першім мені показав усе довготерпіння, для прикладу тим, що мають увірувати в Нього на вічне життя.

А Цареві віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богові честь і слава на вічні віки.
Амінь.

Цього наказа я передаю тобі, сину мій Тимофіє, за тими пророцтвами, що про тебе давніше були, щоб ними провадив ти добру війну,

маючи віру та добре сумління, якого дехто відкинулися та й розбилися в вірі.

Серед них Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчились вони не зневажати Бога.

Латинский (Nova Vulgata)

Paulus, apostolus Christi Iesu secundum praeceptum Dei sal vatoris nostri et Christi Iesu spei nostrae,

Timotheo germano filio in fide: gratia, misericordia, pax a Deo Patre et Christo Iesu Domino nostro.

Sicut rogavi te, ut remaneres Ephesi, cum irem in Macedoniam, ut praeciperes quibusdam, ne aliter docerent

neque intenderent fabulis et genealogiis interminatis, quae quaestiones praestant magis quam dispensationem Dei, quae est in fide;

finis autem praecepti est caritas de corde puro et conscientia bona et fide non ficta,

a quibus quidam aberrantes conversi sunt in vaniloquium,

volentes esse legis doctores, non intellegentes neque quae loquuntur neque de quibus affirmant.

Scimus autem quia bona est lex, si quis ea legitime utatur,

sciens hoc quia iusto lex non est posita sed iniustis et non subiectis, impiis et peccatoribus, sceleratis et contaminatis, patricidis et matricidis, homicidis,

fornicariis, masculorum concubitoribus, plagiariis, mendacibus, periuris et si quid aliud sanae doctrinae adversatur,

secundum evangelium gloriae beati Dei, quod creditum est mihi.

Gratiam habeo ei, qui me confortavit, Christo Iesu Domino nostro, quia fidelem me existimavit ponens in ministerio,

qui prius fui blasphemus et persecutor et contumeliosus; sed misericordiam consecutus sum, quia ignorans feci in incredulitate;

superabundavit autem gratia Domini nostri cum fide et dilectione, quae sunt in Christo Iesu.

Fidelis sermo et omni acceptione dignus: Christus Iesus venit in mundum peccatores salvos facere; quorum primus ego sum,

sed ideo misericordiam consecutus sum, ut in me primo ostenderet Christus Iesus omnem longanimitatem, ad informationem eorum, qui credituri sunt illi in vitam aeternam.

Regi autem saeculorum, incorruptibili, invisibili, soli Deo honor et gloria in saecula saeculorum. Amen.

Hoc praeceptum commendo tibi, fili Timothee, secundum praecedentes super te prophetias, ut milites in illis bonam militiam

habens fidem et bonam conscientiam, quam quidam repellentes circa fidem naufragaverunt;

ex quibus est Hymenaeus et Alexander, quos tradidi Satanae, ut discant non blasphemare.

Немецкий (GNB)

Языки

Diesen Brief schreibt Paulus, Apostel von Jesus Christus durch einen Auftrag von Gott, der unser Retter ist, und von Jesus Christus, auf den wir hoffen.

Ich schreibe an Timotheus, der mir ein richtiger Sohn geworden ist, weil ich ihn zum Glauben geführt habe.

Gnade, Erbarmen und Frieden sei mit dir von Gott, dem Vater, und von Jesus Christus, unserem Herrn!

Es gilt noch, Timotheus, was ich dir aufgetragen habe, als ich nach Mazedonien abreiste! Damals habe ich dich gebeten, in Ephesus zurückzubleiben und dafür zu sorgen, dass bestimmte Leute dort keine falschen Lehren verbreiten.

Sie sollten sich nicht mit uferlosen Spekulationen über die Anfänge der Welt und die ersten Geschlechterfolgen befassen; denn das führt nur zu unfruchtbaren Spitzfindigkeiten, anstatt dem Heilsplan Gottes zu dienen, der auf den Glauben zielt.

Jede Unterweisung der Gemeinde muss nämlich zur Liebe hinführen, die aus einem reinen Herzen, einem guten Gewissen und einem aufrichtigen Glauben kommt.

Davon haben sich einige abgewandt und haben sich in leeres Gerede verloren.

Sie wollen Lehrer des göttlichen Gesetzes sein; aber sie wissen nicht, was sie sagen, und haben keine Ahnung von dem, worüber sie so selbstsicher ihre Behauptungen aufstellen.

Wir dagegen wissen: Das Gesetz, das Gott gegeben hat, ist gut, wenn es in der rechten Weise gebraucht wird.

Wir dürfen nämlich eines nicht vergessen: Das Gesetz ist nicht für Menschen da, die tun, was Gott will, sondern für solche, die sich um Recht und Ordnung nicht kümmern. Es ist für Sünder bestimmt, die Gott und seine Gebote verachten, für Leute, die Vater und Mutter töten, Mord

und Unzucht begehen und als Männer mit Knaben oder ihresgleichen verkehren, für Menschenhändler und solche, die lügen und falsche Eide schwören oder sonst etwas tun, was im Widerspruch zur gesunden Lehre steht.

Diese Lehre entspricht der Guten Nachricht, die mir anvertraut worden ist – der Botschaft, in der die Herrlichkeit des in sich vollkommenen Gottes aufleuchtet.

Ich bin voll Dank gegenüber Jesus Christus, unserem Herrn, der mir für meinen Auftrag die Kraft gegeben hat. Denn er hat mich für vertrauenswürdig erachtet und in seinen Dienst genommen,

obwohl ich ihn doch früher beschimpft, verfolgt und verhöhnt habe. Aber er hat mit mir Erbarmen gehabt, weil ich nicht wusste, was ich tat. Ich kannte ihn ja noch nicht.

Er, unser Herr, hat mir seine Gnade im Überfluss geschenkt und mit ihr den Glauben und die Liebe, die aus der Verbindung mit ihm erwachsen.

Es ist ein wahres Wort und verdient volles Vertrauen: Jesus Christus ist in die Welt gekommen, um die Sünder zu retten. Unter ihnen bin ich selbst der Schlimmste.

Deshalb hatte er gerade mit mir Erbarmen und wollte an mir als Erstem seine ganze Geduld zeigen. Er wollte mit mir ein Beispiel aufstellen, was für Menschen künftig durch den Glauben – das Vertrauen auf ihn – zum ewigen Leben kommen können.

Gott, dem ewigen König, dem unsterblichen, unsichtbaren und einzigen Gott, gehört die Ehre und Herrlichkeit für alle Ewigkeit! Amen.

Mein Sohn Timotheus, ich lege dir erneut den Auftrag ans Herz, mit dem ich dich zurückließ. Er entspricht den prophetischen Worten, die über dich ergangen waren. Erinnere dich an sie und schöpfe aus ihnen Kraft für den guten Kampf, den du zu kämpfen hast.

Bewahre den Glauben und ein reines Gewissen! Manche haben in ihrem Glauben Schiffbruch erlitten, weil sie nicht auf die Stimme ihres Gewissens gehört haben.

Hymenäus und Alexander gehören zu ihnen. Ich habe sie dem Satan übergeben, damit er sie bestraft. So sollen sie lernen, Gott nicht mehr mit ihrem Gerede zu beleidigen.