Παλαιὰ Διαθήκη:
Γεν.
Εξ.
Λευ.
Αρ.
Δευτ.
ΙσΝ.
Κρ.
Ρουθ.
Α Βασ.
Β Βασ.
Γ Βασ.
Δ Βασ.
Α Παραλ.
Β Παραλ.
Α Εσδ.
Νεεμ.
Β Εσδ.
Τωβ.
Ιουδ.
Εσθ.
Ιωβ.
Ψαλ.
Παρ.
Εκκλ.
Ασ. Ασ.
Σοφ. Σολ.
Σοφ. Σειρ.
Ησ.
Ιερ.
Θ. Ιερ.
Βαρ.
Ιεζ.
Δαν.
Ωσ.
Ιωηλ.
Αμ.
Οβ.
Ιων.
Μιχ.
Ναουμ.
Αμβ.
Σοφ.
Αγ.
Ζαχ.
Μαλ.
Α Μακ.
Β Μακ.
Γ Μακ.
Καινὴ Διαθήκη: Μτ. Μκ. Λκ. Ιω. Πραξ. Ιακ. Α΄ Πε. Β΄ Πε. Α΄ Ιω. Β΄ Ιω. Γ΄ Ιω. Ιου. Ρωμ. Α΄ Κορ. Β΄ Κορ. Γαλ. Εφ. Φιλ. Κολ. Α΄ Θεσ. Β΄ Θεσ. Α΄ Τιμ. Β΄ Τιμ. Τιτ. Φλμ. Εβρ. Αποκ.
Καινὴ Διαθήκη: Μτ. Μκ. Λκ. Ιω. Πραξ. Ιακ. Α΄ Πε. Β΄ Πε. Α΄ Ιω. Β΄ Ιω. Γ΄ Ιω. Ιου. Ρωμ. Α΄ Κορ. Β΄ Κορ. Γαλ. Εφ. Φιλ. Κολ. Α΄ Θεσ. Β΄ Θεσ. Α΄ Τιμ. Β΄ Τιμ. Τιτ. Φλμ. Εβρ. Αποκ.
Скрыть
8:1
8:3
8:4
8:5
8:6
8:7
8:8
8:10
8:11
8:12
см.:Притч.3:28;
8:13
8:14
8:16
8:17
8:18
8:19
8:20
8:22
8:23
8:24
γνωρίζομεν δὲ ὑμῖν ἀδελφοί τὴν χάριν τοῦ θεοῦ τὴν δεδομένην ἐν ταῖς ἐκκλησίαις τῆς Μακεδονίας
ὅτι ἐν πολλῇ δοκιμῇ θλίψεως ἡ περισσεία τῆς χαρᾶς αὐτῶν καὶ ἡ κατὰ βάθους πτωχεία αὐτῶν ἐπερίσσευσεν εἰς τὸ πλοῦτος τῆς ἁπλότητος αὐτῶν
ὅτι κατὰ δύναμιν μαρτυρῶ καὶ παρὰ δύναμιν αὐθαίρετοι
μετὰ πολλῆς παρακλήσεως δεόμενοι ἡμῶν τὴν χάριν καὶ τὴν κοινωνίαν τῆς διακονίας τῆς εἰς τοὺς ἁγίους
καὶ οὐ καθὼς ἠλπίσαμεν ἀλλ᾿ ἑαυτοὺς ἔδωκαν πρῶτον τῷ κυρίῳ καὶ ἡμῖν διὰ θελήματος θεοῦ
εἰς τὸ παρακαλέσαι ἡμᾶς Τίτον ἵνα καθὼς προενήρξατο οὕτως καὶ ἐπιτελέσῃ εἰς ὑμᾶς καὶ τὴν χάριν ταύτην
ἀλλ᾿ ὥσπερ ἐν παντὶ περισσεύετε πίστει καὶ λόγῳ καὶ γνώσει καὶ πάσῃ σπουδῇ καὶ τῇ ἐξ ἡμῶν ἐν ὑμῖν ἀγάπῃ ἵνα καὶ ἐν ταύτῃ τῇ χάριτι περισσεύητε
οὐ κατ᾿ ἐπιταγὴν λέγω ἀλλὰ διὰ τῆς ἑτέρων σπουδῆς καὶ τὸ τῆς ὑμετέρας ἀγάπης γνήσιον δοκιμάζων
γινώσκετε γὰρ τὴν χάριν τοῦ κυρίου ἡμῶν Ἰησοῦ Χριστοῦ ὅτι δι᾿ ὑμᾶς ἐπτώχευσεν πλούσιος ὤν ἵνα ὑμεῖς τῇ ἐκείνου πτωχείᾳ πλουτήσητε
καὶ γνώμην ἐν τούτῳ δίδωμι τοῦτο γὰρ ὑμῖν συμφέρει οἵτινες οὐ μόνον τὸ ποιῆσαι ἀλλὰ καὶ τὸ θέλειν προενήρξασθε ἀπὸ πέρυσι
νυνὶ δὲ καὶ τὸ ποιῆσαι ἐπιτελέσατε ὅπως καθάπερ ἡ προθυμία τοῦ θέλειν οὕτως καὶ τὸ ἐπιτελέσαι ἐκ τοῦ ἔχειν
εἰ γὰρ ἡ προθυμία πρόκειται καθὸ ἐὰν ἔχῃ εὐπρόσδεκτος οὐ καθὸ οὐκ ἔχει
οὐ γὰρ ἵνα ἄλλοις ἄνεσις ὑμῖν θλῖψις ἀλλ᾿ ἐξ ἰσότητος
ἐν τῷ νῦν καιρῷ τὸ ὑμῶν περίσσευμα εἰς τὸ ἐκείνων ὑστέρημα ἵνα καὶ τὸ ἐκείνων περίσσευμα γένηται εἰς τὸ ὑμῶν ὑστέρημα ὅπως γένηται ἰσότης
καθὼς γέγραπται ὁ τὸ πολὺ οὐκ ἐπλεόνασεν καὶ ὁ τὸ ὀλίγον οὐκ ἠλαττόνησεν
χάρις δὲ τῷ θεῷ τῷ δόντι τὴν αὐτὴν σπουδὴν ὑπὲρ ὑμῶν ἐν τῇ καρδίᾳ Τίτου
ὅτι τὴν μὲν παράκλησιν ἐδέξατο σπουδαιότερος δὲ ὑπάρχων αὐθαίρετος ἐξῆλθεν πρὸς ὑμᾶς
συνεπέμψαμεν δὲ μετ᾿ αὐτοῦ τὸν ἀδελφὸν οὗ ὁ ἔπαινος ἐν τῷ εὐαγγελίῳ διὰ πασῶν τῶν ἐκκλησιῶν
οὐ μόνον δὲ ἀλλὰ καὶ χειροτονηθεὶς ὑπὸ τῶν ἐκκλησιῶν συνέκδημος ἡμῶν σὺν τῇ χάριτι ταύτῃ τῇ διακονουμένῃ ὑφ᾿ ἡμῶν πρὸς τὴν αὐτοῦ τοῦ κυρίου δόξαν καὶ προθυμίαν ἡμῶν
στελλόμενοι τοῦτο μή τις ἡμᾶς μωμήσηται ἐν τῇ ἁδρότητι ταύτῃ τῇ διακονουμένῃ ὑφ᾿ ἡμῶν
προνοοῦμεν γὰρ καλὰ οὐ μόνον ἐνώπιον κυρίου ἀλλὰ καὶ ἐνώπιον ἀνθρώπων
συνεπέμψαμεν δὲ αὐτοῖς τὸν ἀδελφὸν ἡμῶν ὃν ἐδοκιμάσαμεν ἐν πολλοῖς πολλάκις σπουδαῖον ὄντα νυνὶ δὲ πολὺ σπουδαιότερον πεποιθήσει πολλῇ τῇ εἰς ὑμᾶς
εἴτε ὑπὲρ Τίτου κοινωνὸς ἐμὸς καὶ εἰς ὑμᾶς συνεργός εἴτε ἀδελφοὶ ἡμῶν ἀπόστολοι ἐκκλησιῶν δόξα Χριστοῦ
τὴν οὖν ἔνδειξιν τῆς ἀγάπης ὑμῶν καὶ ἡμῶν καυχήσεως ὑπὲρ ὑμῶν εἰς αὐτοὺς ἐνδεικνύμενοι εἰς πρόσωπον τῶν ἐκκλησιῶν
Шуморо, эй бародарон, дар бораи файзи Худо, ки ба калисоҳои Мақдуния ато шудааст, огоҳ менамоям;
Зеро ки дар миёни имтиҳони бузурги андўҳҳо фаровонии шодии онҳо ва бенавоии сахти онҳо дар ҳиммати баландашон пурра зоҳир шуд;
Зеро ман шоҳиди онам, ки онҳо алоқадри қувваташон ва берун аз қувваташон сахӣ буданд:
Онҳо бо камоли исрор аз мо илтимос карданд, ки дар кори хайр ба мадади муқаддасон шарики мо бошанд;
Ва на фақат ба тавре ки мо чашм доштем, балки худашонро пешкаш карданд, аввалан ба Худованд ва сонниян ба мо низ мувофиқи иродаи Худо;
Бинобар ин мо аз Титус хоҳиш намудаем, ки ў, чӣ тавре сар кардааст, ҳамон тавр кори хайрро ҳам дар миёни шумо ба анҷом расонад.
Аммо, чун ки шумо дар ҳар чиз: дар имон ва калом, дар дониш ва ҳар гуна ҷидду ҷаҳд ва дар муҳаббати худ нисбат ба мо афзунӣ доред, ончунон дар ин кори хайр ҳам афзунӣ зоҳир намоед.
Инро ба таври фармон намегўям, балки ба воситаи ҷидду ҷаҳди дигарон самимияти муҳаббати шуморо низ меозмоям.
Зеро шумо файзи Худованди мо Исои Масеҳро медонед, ки Ў сарватдор буда, барои шумо бенаво шуд, то ки шумо ба воситаи бенавоии Ў сарватдор шавед.
Дар ин хусус ман фикри худро баён мекунам; зеро ки ин ба шумо фоиданок аст, чунки на танҳо ба ин кор шурўъ намудаед, балки соли гузашта онро орзу ҳам карда будед.
Ва акнун худи корро низ ба охир расонед, то ки он чи шумо орзуи ба амал овардан доштед, алоқадри ҳолатон анҷом ёбад.
Зеро, кас агар ҳиммат дошта бошад, аз рўи он чи ў дорад, мақбул меафтад, на аз рўи он чи ў надорад.
На он тавр, ки ба дигарон сабук ва ба шумо гарон афтад, балки ба таври баробарӣ:
Алҳол зиёдтии шумо камии онҳоро пур мекунад, то ки баъд зиёдатии онҳо низ камии шуморо пур кунад, ва баробарӣ ба амал ояд,
Чунон ки навишта шудааст: “Касе ки бисьёр ҷамъ карда буд, зиёдатӣ надошт, ва касе ки кам ҷамъ карда буд, камӣ надошт“.
Худоро шукр, ки чунин ҷидду ҷаҳдро нисбат ба шумо дар дили Титус ҷо кардааст,
Зеро ки ў ва илтимоси мо гўш андохт ва, азбаски ҷидду ҷаҳди зиёде дошт, бо ихтиёри худ сўи шумо равона шуд.
Бо ў мо бародареро равона крдем, ки дар ҳамин калисоҳо барои башорат лоиқи таҳсин гардидааст,
Ва ғайр аз ин, аз ҷониби калисоҳо таъин шудааст, ки дар ин кори хайр ба мо ҳамроҳӣ кунад, ки хизмати онро мо барои ҷалоли Худованд ва мувофиқи ҷидду ҷаҳди шумо ба ҷо меоварем,
Ва эҳтиёт мекунем аз он ки касе дар ҳаққи мо бўҳтоне нагўяд, оид ба ин ионати фаровоне ки бо хизмати мо ба даст оварда мешавад;
Зеро ки мо кори некро на танҳо ба ҳузури Худованд, балки пеши мардум низ пешбинӣ мекунем.
Бо онҳо мо бародари худро низ фиристодем, ки ҷидду ҷаҳди ўро дар бисьёр чизҳо дафъаи бисьёр интиҳон намудаем, ва алҳол ҷидду ҷаҳдаш, азбаски ў ба шумо эътимоди бузург дорад, боз ҳам зиёд шудааст.
Дар хусуси Титус бошад, ў рафиқ ва ҳамкори ман аст назди шумо; дар хусуси бародарони мо бошад, онҳо фиристодагони калисоҳо ва ҷалоли Масеҳ мебошанд.
Пас, муҳаббати худро, ва он фахреро, ки мо аз шумо дорем, пеши калисоҳо ба онҳо исбот кунед.
Синодальный
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
1 Павел убеждает щедро жертвовать ради Христа. 16 Он ручается за верность Тита и его спутников.
[Зач. 185.] Уведомляем вас, братия, о благодати Божией, данной церквам Македонским,
ибо они среди великого испытания скорбями преизобилуют радостью; и глубокая нищета их преизбыточествует в богатстве их радушия.
Ибо они доброхотны по силам и сверх сил – я свидетель:
они весьма убедительно просили нас принять дар и участие их в служении святым;
и не только то, чего мы надеялись, но они отдали самих себя, во-первых, Господу, потом и нам по воле Божией;
поэтому мы просили Тита, чтобы он, как начал, так и окончил у вас и это доброе дело.
[Зач. 186.] А ка́к вы изобилуете всем: верою и словом, и познанием, и всяким усердием, и любовью вашею к нам, – та́к изобилуйте и сею добродетелью.
Говорю это не в виде повеления, но усердием других испытываю искренность и вашей любви.
Ибо вы знаете благодать Господа нашего Иисуса Христа, что Он, будучи богат, обнищал ради вас, дабы вы обогатились Его нищетою.
Я даю на это совет: ибо это полезно вам, которые не только начали делать сие, но и желали того еще с прошедшего года.
Совершите же теперь самое дело, дабы, чего усердно желали, то и исполнено было по достатку.
Ибо если есть усердие, то оно принимается смотря по тому, кто что имеет, а не по тому, чего не имеет.
Не требуется, чтобы другим было облегчение, а вам тяжесть, но чтобы была равномерность.
Ныне ваш избыток в восполнение их недостатка; а после их избыток в восполнение вашего недостатка, чтобы была равномерность,
как написано: кто собрал много, не имел лишнего; и кто мало, не имел недостатка.
[Зач. 187.] Благодарение Богу, вложившему в сердце Титово такое усердие к вам.
Ибо, хотя и я просил его, впрочем он, будучи очень усерден, пошел к вам добровольно.
С ним послали мы также брата, во всех церквах похваляемого за благовествование,
и притом избранного от церквей сопутствовать нам для сего благотворения, которому мы служим во славу Самого Господа и в соответствие вашему усердию,
остерегаясь, чтобы нам не подвергнуться от кого нареканию при таком обилии приношений, вверяемых нашему служению;
ибо мы стараемся о добром не только пред Господом, но и пред людьми.
Мы послали с ними и брата нашего, которого усердие много раз испытали во многом и который ныне еще усерднее по великой уверенности в вас.
Что касается до Тита, это – мой товарищ и сотрудник у вас; а что до братьев наших, это – посланники церквей, слава Христова.
Итак перед лицем церквей дайте им доказательство любви вашей и того, что мы справедливо хвалимся вами.