[Зач. 300Б.] Сего́ ра́ди оста́вихъ тя́ въ Кри́тѣ, да недоконча́нная испра́виши и устро́иши по всѣ́мъ гра́домъ пресви́теры, я́коже тебѣ́ а́зъ повелѣ́хъ:

а́ще кто́ е́сть непоро́ченъ, еди́ныя жены́ му́жъ, ча́да имы́й вѣ́рна, не во укоре́нiи блуда́, или́ непокори́ва.

Подоба́етъ бо епи́скопу безъ поро́ка бы́ти, я́коже Бо́жiю строи́телю: не себѣ́ угожда́ющу, [не де́рзу, не напра́сливу,] не гнѣвли́ву, не пiя́ницѣ, не бі́йцѣ, не скверностяжа́телну,

но страннолюби́ву, благолю́бцу, цѣлому́дренну, пра́ведну, преподо́бну, воздержа́телну,

держа́щемуся вѣ́рнаго словесе́ по уче́нiю, да си́ленъ бу́детъ и утѣ́шати во здра́вѣмъ уче́нiи, и проти́вящыяся облича́ти.

Су́ть бо мно́зи непокори́ви, суесло́вцы и умо́мъ прельще́ни, наипа́че же су́щiи от обрѣ́занiя,

и́хже подоба́етъ уста́ загражда́ти: и́же вся́ до́мы развраща́ютъ, уча́ще я́же не подоба́етъ, скве́рнаго ра́ди прибы́тка.

Рече́ же нѣ́кто от ни́хъ, сво́й и́мъ проро́къ: Кри́тяне при́сно лжи́ви, злі́и звѣ́рiе, утро́бы пра́здныя.

Свидѣ́телство сiе́ и́стинно е́сть: ея́же ра́ди вины́ облича́й и́хъ неща́дно, да здра́ви бу́дутъ въ вѣ́рѣ,

не внима́юще Иуде́йскимъ ба́снемъ, ни за́повѣдемъ человѣ́къ отвраща́ющихся от и́стины.

[Зач. 301.] Вся́ у́бо чи́ста чи́стымъ: оскверне́нымъ же и невѣ́рнымъ ничто́же чи́сто, но оскверни́ся и́хъ и у́мъ и со́вѣсть.

Бо́га исповѣ́дуютъ вѣ́дѣти, а дѣ́лы отме́щутся Его́, ме́рзцы су́ще и непокори́ви и на вся́кое дѣ́ло благо́е неиску́сни.

Рус. (Бируковы)

В этом переводе выбранная книга отсутствует

Еврейский

В этом переводе выбранная книга отсутствует

Украинский (Огієнко)

Языки

Павло, раб Божий, а апостол Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і пізнанні правди, що за благочестям,

в надії вічного життя, яке обіцяв був від вічних часів необманливий Бог,

і часу свого з́явив Слово Своє в проповіданні, що доручене було мені з наказу Спасителя нашого Бога,

до Тита, щирого сина за спільною вірою: благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого!

Я для того тебе полишив був у Кріті, щоб ти впорядкував недокінчене та пресвітерів настановив по містах, як тобі я звелів,

коли хто бездоганний, муж єдиної дружини, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухняність.

Бо єпископ мусить бути бездоганний, як Божий доморядник, не самолюбний, не гнівливий, не п́яниця, не заводіяка, не корисливий,

але гостинний до приходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стриманий,

що тримається вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних.

Багато бо є неслухняних, марнословців, зводників, особливо ж з обрізаних,

їм треба уста затуляти: вони цілі доми баламутять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудного.

Сказав один з них, їхній власний пророк: Крітяни завжди брехливі, люті звірі, черевані ліниві!…

Це свідоцтво правдиве.
Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були,

і на юдейські байки не вважали, ані на накази людей, що від правди відвертаються.

Для чистих все чисте, а для занечищених та для невірних не чисте ніщо, але занечистилися і розум їхній, і сумління.

Вони твердять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками, бувши бридкі й неслухняні, і до всякого доброго діла нездатні.