Народные русские сказки. Том 1

Народные русские сказки. Том 1

Сост.: Афанасьев А.Н.
(690 голосов: 4.0 из 5)
СодержаниеПолный текст Пред. главаСлед. глава 

Кобиляча голова

№99[380]

Як був дід да баба, да у їх було дві дочки́: одна дідова, а друга бабина. У діда була дочка́ така, що всегда рано уставала да усе робила, а бабиній як би нічо́го не робить! Ото раз баба послала їх на попряхи: «Ідіть же, — гово́рить, — да щоб мені багато напряли». Дідова дочка до світа встала да усе пряла, а бабина з вечора тільки як попряла трошки, да й не пряла більше.

Уранці, як світ став, пішли вони додому; треба їм було в однім місці через перелаз[381] лізти. Бабина дочка́ уперед перелізла і гово́рить: «Дай мені, сестрице, твої починки[382]; я подержу, покіль ти перелізеш». Та їй оддала; так вона, їх забравши, побігла додому да й каже: «Дивись, мамо, скільки я напряла, а сестра як легла з вечора, дак і не уставала до світа!» А та, прийшовши, скількі не божилась, що то її починки, дак куда — баба і слухать не хотіла, од того що вона її і попере́ду не любила, да і нав’язалась на діда: «Де хочеш, там і дінь[383] свою дочку́, тільки щоб вона у мене дурно[384] хліба не їла!».

От дід запріг кобилу да посадив дочку́ на віз, і сам сів, да і поїхали. їдуть лісом, аж там стоїть хатка на курячій ніжці. Дід узяв дочку́ да й повів у хату, а хата була одчи́нена[385], да й каже: «Оставайся ж, доню[386], тут, а я піду, дровець нарубаю, щоб було чим кашу зварить». Да сам пішов з хати да й поїхав, тільки прив’язав до оконниці колодочку.

Колодочка стукне, а дочка́ і каже. «Се мій батенька дровця рубає!» Коли стукотить, гуркотить[387] кобиляча голова: «Хто в моїй хаті, одчини!» Дівчина встала і одчинила. «Дівчино, дівчино! Пересади через поріг». Вона пересадила. «Дівчино, дівчино! Постели мені постіль». Вона постелила. «Дівчино, дівчино! Положи мене на піл»[388]. Вона положила. «Дівчино, дівчино! Укрий мене». Вона і укрила. «Дівчино, дівчино! Улізь же мені у праве ухо, а у ліве вилізь».

Вона як вилізла із ушей, дак стала така хоро́ша, що кра́щої[389] немає. Зараз стали і лакеї, і коні, і коляска; вона сіла у коляску да й поїхала до батька. Приходить у хату, а батько її не пізнав; а послі вона їм розказала, що з нею було. От баба уп’ять пристала до діда: «Вези і мою дочку́ туда, куда свою возив».

Дід і бабину туда ж одвіз і, посадивши у хаті, велів себе ждать, покіль він нарубає дров. Тільки та пождала трошки, начала плакать, що сама осталась у лісі: аж оп’ять стукотить, гуркотить кобиляча голова: «Хто в моїй хаті, одчини!» — «Не велика пані, і сама одчиниш», — каже дівчина. «Дівчино, дівчино! Пересади мене через поріг». — «Не велика пані, і сама перелізеш». — «Дівчино, дівчино! Постели мені постіль». — «Не велика пані, і сама постелиш». — «Дівчино, дівчино! Положи мене на піл». — «Не велика пані, і сама ляжеш». — «Дівчино, дівчино! Укрий мене». — «Не велика пані, і сама укриєшся».

Тогді кобиляча голова схватилась и з’їла бабину дочку́, да кісточки[390] в мішочку і повісила, а сама оп’ять ушла. Собачка прибіжала до баби да начала брехать: «Гав, гав! Дідова дочка́ як панночка, а бабиної дочки́ у торбинці кісточки!» Що прожене[391] баба її, то вона оп’ять і прибіжить. Тільки баба і гово́рить дідові: «Поїдь да подивись, що там із моєю дочко́ю робиться». От дід поїхав і привіз у торбинці кісточки, дак баба розсердилась да собачку і убила.

[380] Место записи неизвестно. Язык сказки украинский.

[381] Одно или два бревна, положенных для удобства перелаза через плетень.

[382] Починок — пряжа, намотанная на веретено.

[383] Девай, день.

[384] Даром.

[385] Отворена.

[386] Дочка.

[387] Кричит, шумит.

[388] Возвышенный помост в крестьянских избах, заменяющий кровати.

[389] Более красивой.

[390] Косточки (Ред.).

[391] Прогонит.

Пред. страница К оглавлениюСлед. страница

Жанры и темы

Проза, Сказки, Сборники прозы

Рекомендуем

Комментировать

 

2 комментария

  • Андрей, 19.01.2025
    Огорчен, не найдя у вас дореволюционного оригинала книг!
    Было бы хорошо, если бы текст заменили на аутентичный, все-таки православный портал!

    Вот у вас написано, в первом же предложении, «В издании афанасьевских сказок, вышедшем в академической серии «Литературные памятники», сохраняются текстологические принципы издания 1957 г. Тексты сверены с изданием 1873 г.»
    Как вы думаете, сверены или все же вымараны от корки до корки, при Хрущёве-то?
    Неужели «текстологические принципы» в 1957 году оставили бы без вымарывания фразу золотой рыбки «Ступай старик, помолись Богу и будет тебе новая изба» ? (так в издании до 17 года)
    Спаси Господи!
    Ответить »
    • _Gennadiy_, 20.01.2025
      Благодарим Вас за предложения по доработке портала. Если найдете такие издания, присылайте, опубликуем.
      Ответить »